Огляд даних про стан здійснення правосуддя Широківським районним судом Дніпропетровської області у 2014 році

53700,  Дніпропетровська обл., Широківський р-н., смт. Широке, вул. Леніна, 86,

E-mail: inbox@shk.dp.court.gov.ua тел./факс (05657) 2-91-53

 

 

 

 

Місцевий суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Це випливає насамперед з того, що суди саме цього рівня розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесено законодавством до компетенції інших судів.

Належне упорядкування, оптимізація діяльності суду сприяє вирішенню покладених на нього законом завдань, вимагає чіткої організації його роботи, створення необхідних передумов для ефективної реалізації постановленої мети і дає змогу з мінімальними зусиллями досягти її здійснення. Проблеми організації роботи суду, оптимізації його діяльності не є предметом науки кримінального та цивільного процесу. Однак, це передусім безпосередньо впливає на саму якість роботи Широківського районного суду Дніпропетровської області (надалі – суд). 

 Також не останніми факторами є службове навантаження; матеріально-технічне та інформаційне забезпечення судів; планування роботи; раціональний розподіл праці, створення її належних умов та підтримання організаційного порядку, здорової психологічної атмосфери у колективі та ін.

За даними судової статистики за звітній період на адресу суду надійшло 1845 справ та матеріалів усіх категорій, навантаження на суддю Ліснецького І.В. становило 761 справ та матеріалів усіх категорій, на суддю Шевченко О.В. – 1053, середньомісячне навантаження 69,18 та 94,73 справ та матеріалів усіх категорій відповідно. 

 

За 2014 рік судом розглянуто 500 справ та матеріалів кримінального судочинства, що у порівнянні з 2013 року (331 справ та матеріалів) на 34% більше.

З яких:

- 23 рішень оскаржено (близько 4,6 % від загальної кількості розглянутих).

 

За результатами розгляду рішень суду у апеляційному порядку:

–        7 скасовано (31% від кількості оскаржених);

-          4 змінено (17% від кількості оскаржених);

-          6 залишено без змін (26% від кількості оскаржених);

-         по останніх 6 (26%) – результати розгляду в апеляційному порядку невідомі.

 

Тенденцію якості розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства у 2013-2014 роках видно у Діаграмі 1:

 

Згідно рішень апеляційного суду Дніпропетровської області Широківським районним судом при здійсненні кримінального судочинства допускалися наступні помилки :

-         Ухвалу суду від 27 січня 2014 року, якою відхилено подання про застосування умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у відношенні засудженого Х, скасовано. Суд першої інстанції відмовляючи в умовно-достроковому звільненні засудженого Х, не взяв до уваги дані про особу засудженого та всупереч вимогам ст.. 81 КК України дійшов хибного висновку про необґрунтованість подання Широківського ВЦ №75 та спостережної комісії Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

-         Ухвалу суду від 31.03.2014 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Широківського ВЦ №75 про проведення у відповідність з діючим законодавством вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 11.06.2012 року відносно А., скасовано. Згідно рішення суду першої інстанції, який зазначив, що Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» передбачають звільнення від покарання ( основного і додаткового) осіб,  засуджених за діяння, караність яких усувається цим Законом. Караність (злочинність) діянь, передбачених ч. 1 ст. 365 КК України, за вчинення яких був засуджений А. не скасована (не усунена). Крім того, зазначений Закон не передбачає приведення у відповідність з діючим законодавством будь-яких судових рішень.

Висновок суду апеляційної інстанції, нова редакція ч. 1 ст. 365 КК України, а саме відсутність у санкції статті додаткового покарання у виді штрафу, викладена у Законі України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції», передбачає приведення у відповідність з діючим законодавством вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 11.06.2012 року відносно А., а саме, не застосування додаткового покарання у виді штрафу в прибуток держави в сумі 4250 гривень.

-         Ухвалу слідчого судді від 20.01.2014 року відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно Ж., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, скасовано. Слідчий суддя при прийнятті судового рішення вмотивував необґрунтованість клопотання, оскільки прокурором під час розгляду клопотання не доведено жодної обставини, передбаченої ч. 1 ст. 194 КПК України. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що уданому провадженні існують ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, що підозрюваний Ж. може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, крім того відповідно до вимог ст.. 178 КПК України, враховуючи наявність вагомих доказів про вчинення Ж. кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання Ж. винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, його вік, міцність до соціальних зв’язків: Ж. має постійне місце проживання, раніше не судимий, та враховуючи, що прокурором доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, клопотання слідчого про обрання стосовно підозрюваного Ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов’язків відповідно до вимог ст.. 194 КПК  України підлягає задоволенню.

-         Ухвалу суду від 06.03.2014 року щодо задоволення клопотання слідчого СВ Широківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та застосовано щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.05 04.05.2014 р., скасовано. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що У. обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та існують ризики, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, тому застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою зможе запобігти вказаному ризику.  При ухвалені оскаржуваного судового рішення мали місце істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також не було розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

-         Ухвала суду від 24.01.2014 року щодо повернення скарги О. на постанову слідчого Широківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про закриття кримінального правопорушення, скасовано. В огрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя зазначив, що О. подав скаргу до суду першої інстанції з пропуском строку на оскарження постанови слідчого, передбаченого кримінальним процесуальним законом, у зв’язку з чим повернув скаргу заявнику.

Висновок суду апеляційної інстанції, будь-які повідомлення про направлення слідчим копії зазначеної постанови на адресу О. в матеріалах скарги відсутні, тому пропущення заявником строку на оскарження в судовому порядку постанови слідчого та повернення скарги з цих підстав є хибними. Вирішення питань, передбачених ст..ст. 304-307 КПК України є компетенцією слідчого судді місцевого суду, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні.

-         Ухвалу суду від 08.09.2014 року щодо повернення скарги Є., на постанову слідчого СВ Широківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про закриття кримінального правопорушення від 22.03.2013, мотивоване поданням скарги після закінчення передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК України 10-денного строку з моменту прийняття чи отримання копії оскаржуваного рішення особою, яка її оскаржує та зазначено, що суду не надано доказів надання адвокатом Ю. будь-яких послуг скаржнику,скасовано.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок слідчого судді щодо подання скарги після закінчення 10-денного строку, крім того ще й з посиланням на норму закону ч. 1 ст. 303 КПК України, яка не регулює строки оскарження, є таким який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, зроблений без врахування вказаних обставин і положень закону.

-         Ухвалу суду від 16.09.2014 року щодо задоволення клопотання слідчого СВ Широківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області та застосовано запобіжний захід тримання під вартою строком на шістдесят днів відносно Ш., підозрюваного у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185  КК України.

Висновок суду апеляційної інстанції, є істотні порушення кримінального процесуального закону судом першої інстанції, які знайшли своє підтвердження під час здійснення апеляційного розгляду.

-         Вирок суду від 23.01.2014 р., змінено. Суд першої інстанції при ухваленні вироку та стягненні коштів з Н. на рахунок експертної установи за проведення судово-хімічної експертизи безпідставно застосував положення ст.. 93 КПК України (1960), який втратив чинність 20.11.2012р.

-         Вирок суду від 04.04.2014 р., змінено. Суд першої інстанції повинен був винести рішення про стягнення витрат не на користь експертної установи, а на користь держави.

-         Вирок суду від 11.11.2013 року, змінено. Колегія суддів вважає правомірними доводи апеляційної скарги сторони захисту в тій частині, що обране П. судом першої інстанції покарання є занадто суворим та призначене без урахування обставин справи і особи обвинуваченого.

-         Вирок суду від 06.02.2013 року, змінено. Відповідно до роз’яснень ст.124 КПК України , залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бюджету України. Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

           В порушення вимог вищезазначеної статті суд першої інстанції данної норми кримінального процесуального кодексу України не дотримався у зв’язку із чим вирок суду першої інстанції підлягає зміни.

          Колегія суддів вважає необхідним вирок суду в частині стягнення витрат змінити, стягнувши з Д. на користь держави витрати у сумі 391 гривень 20 копійок а залучення експерта. 

За звітний період до суду надійшло 989 справ та матеріалів цивільного судочинства, перебувало в провадженні – 1082, розглянуто - 904 справ та матеріалів цивільного судочинства, що у порівнянні з 2013 роком (1033 справ та матеріалів) на 12 % менше.

 

З 904 рішень суду 22 були оскаржені (2,4% від загальної кількості винесених рішень).

За результатами розгляду у апеляційній інстанції:

– 13 рішень скасованих (59 % від загальної кількості оскаржених);

-  7 рішень залишено без змін (32 % від загальної  кількості оскаржених);

-  по 2 справам апеляційні скарги залишені без розгляду (9 %).

Згідно рішень апеляційного суду Дніпропетровської області Широківським районним судом  при здійсненні цивільного судочинства допускалися наступні помилки :  

·        Суд, в ухвалі про повернення заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення без руху, а в подальшому – визнання неподаною та повернення заяви про видачу судового наказу з підстав не зазначення у ній дати народження боржника.

Також було помилковим посилання, як на підставу для залишення без руху, а потім визнання неподаною та повернення заяви про видачу судового наказу, на вимоги ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо вимог оформлення виконавчого документу, оскільки ч.2 вказаної статті Закону передбачено зазначення у виконавчому документі   повного найменування   (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце    проживання    чи   перебування   (для фізичних осіб), ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номеру і серії паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника    та    його   місце роботи  (для  фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

·        Суд, в ухвалі про повернення позовної заяви, не виконав вимоги ч.1 ст. 121 ЦПК України і безпідставно повернув позовну заяву.

         Протягом 2014 року надійшло 355 справ та матеріалів про адміністративні правопорушення, розглянуто - 355, що на 16% менше чим у 2013 році (423 справи та матеріали).

З яких - 3 рішення оскаржувалося в апеляційному порядку (0,85% від загальної кількості винесених рішень).

За результатами розгляду у апеляційній інстанції 1 рішення скасоване, 1 змінене, 1 без змін.

Широківським районним судом неправильно було застосовано порядок звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

         У відповідності до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», протягом п’ятнадцяти днів з моменту останнього дня подачі декларації проводиться перевірка своєчасності подання декларації.

При цьому, у контексті цієї норми мається на увазі, що орган який відповідальний за зберігання та облік поданих декларації про майно та доходи протягом п’ятнадцяти днів має перевірити вчасність подання декларації та у разі необхідності повідомити відповідний орган у сфері боротьби з корупцією.

Вирішуючи питання щодо звільнення особи від накладення стягнення, суд мав керуватися вимогами ст. 38 КУпАП, якою передбачено, що на особу у справах про корупційне правопорушення може бути накладено стягнення протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У зміненому рішенні суду поза увагою залишились обставини, які відповідно до ст.34 КУпАП пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення та мають бути враховані при накладенні адміністративного стягнення.

За 2014 рік до суду надійшло 46 справ та матеріалів адміністративного судочинства, знаходилось у провадженні – 47, розглянуто 45, що на 38% більше ніж за 2013 рік (28 адміністративних справ та матеріалів), з яких - 8 рішень оскаржено в апеляційному порядку (18% від загальної кількості винесених рішень).

За результатами розгляду у апеляційній інстанції оскаржувані постанови суду 3 залишенні без змін, 1 визнана не чиною, по останнім 4 на кінець звітного періоду відомості відсутні.

1 постанова суду визнана не чинною, в рамках пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України де суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.Частиною 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено,   якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

 

Загальні показники якості розгляду винесених рішень всіх справ і категорій за звітний період Широківським районним судом виглядає наступним чином:

 

Винесено рішень –1814 ,

З них:

оскаржено – 56, що становить близько  3 % .

- 21 скасовано (близько 38 % від загальної кількості оскаржених),

- 5 змінено (близько 9% від загальної кількості оскаржених),

- 17 без змін (близько  30% від загальної кількості оскаржених),

-  2 без розгляду (близько  4% від загальної кількості оскаржених),

- 1 рішення визнано нечинним (близько 2% від загальної кількості оскаржених),

- по 10 рішенням (17%) результати розгляду в апеляційній інстанції на кінець звітного періоду невідомі.

 

Порівняльні дані за аналогічний період зазначені в наступній діаграмі:

Як бачимо, оскарження судових рішень у звітному періоді зменшилось на 25 % ніж  у 2013 році, що свідчить про збільшення довіри учасників процесу до результатів винесених рішень судом. Також збільшилась якість винесених рішень на 9 % у порівнянні з 2013 роком.

Аналіз статистичних даних свідчить, що впродовж звітного періоду Широківський районний суд справлялися з покладеними на нього завданнями на належному рівні.

 

 

 

 

Голова суду                                             І.В.Ліснецький